Після виборів у вибори, але вже з самоповагою й досвідом

2019-й для харківських журналістів був роком випробувань і розвитку, причому обидва ці процеси проходили водночас. Інститут масової інформації пропонує підсумок подій, що визначали медіаландшафт регіону. 

Джинсові вибори

«Як ви не берете гроші за політичну агітацію? Може, ви ще скажете, що її не публікаєте?», – ці два питання поставлені таким тоном, що розумієш, наскільки політична джинса стала повсякденним явищем. 

Замовні матеріали в першому турі президентської кампанії та під час парламентських виборів – це обов’язкові пункти (чи пунктики?) для кандидатів і партій. Тож усі болючі теми Східної України – мовне питання, газ і промисловість, війна були на бордах і в промовах учасників політичних перегонів. 

За результатами моніторингу ІМІ, публікацій з 1 по 7 березня 2019 року, справді журналістські матеріали про кандидатів в Президенти кількісно програли “джинсі” – 14 проти 36 замовних статей. Загалом лідерами за будь-якими згадуваннями в медіа був Юрій Бойко. Далі йдуть Олександр Вілкул та Юлія Тимошенко. 

У другому турі замовні матеріали були не в тренді, тож можна констатувати максимальну нейтральність харківських ЗМІ у висвітленні перегонів Петра Порошенка й Володимира Зеленського. 

Але «джинсування» сторицею повернулося під час парламентської кампанії. Найбільше матеріалів з ознаками замовності та неналежно маркованої реклами в онлайн-ЗМІ Харкова стосувалися регіональних політиків (Геннадій Кернес, Володимир Грановський, Юлія Світлична) та партії «Опозиційний блок» – 69% матеріалів. Про партію «Опозиційний блок» в онлайн-ЗМІ було розміщено 16% публікацій із ознаками замовності. Такими є результати дослідження ГО «Інститут масової інформації», проведене в 10 онлайн-ЗМІ Харкова з 24 по 28 червня цього року.

Варто зазначити, що вперше до Ради не пробилися найдосвідченіші харківські «ходоки». Попереду місцеві вибори, і результати парламентських виборів, коли джинса не спрацювала, дають надію, що читачі вже наїлися «гречки» з екранів лептопів і смартфонів.

Побиття, що об’єднало

Увечері 7 червня оператор харківської служби новин «Вести» Вадим Макарюк був жорстоко побитий під час зйомки на території торговельного центру «Барабашово». Вадима госпіталізували з травмами голови. Лікарі діагностували в нього геморагічний інсульт, що стався в результаті крововиливу в мозок після побиття. 

Наступного після побиття дня харківські журналісти підписали відкритий лист-звернення.

«Ми вимагаємо від голови Національної поліції Сергія Князєва, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, Генерального прокурора України Юрія Луценка забезпечити публічні звіти їхніх підлеглих про хід і результати розслідування цієї справи.

Ми вимагаємо притягнення до відповідальності замовників і виконавців нападу, незалежно від їхніх імен і посад.

Ми не дамо спустити цю справу на гальмах! Винні мають бути покарані!»

11 липня Європейська федерація журналістів внесла інформацію щодо побиття Вадима Макарюка на спеціальну платформу Ради Європи з питань захисту представників ЗМІ.

«Ключове, чого ми хочемо — це належне покарання нападників. Безвідносно до того, які вони партії представляють, чи симпатизують міському голові або його супротивникам, чи пов’язані вони з політичною партією — однією, другою, третьою. Ми вимагаємо одного: журналіст має бути недоторканою особою. Журналіст, який перебуває на передовій будь-яких конфліктів, заворушень, — він там в інтересах аудиторії, щоб зафіксувати та передати інформацію», — заявив голова НСЖУ Сергій Томіленко.

Поліція оголосила про підозру чотирьом учасникам бійки: Сергію Козлюку, Михайлу Базалею, Олегу Радченку та Іллі Альошкіну за ч.3 ст.171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), ч. 4 ст. 296 (хуліганство), ч.1 ст. 345-1 (загроза або насильство стосовно журналіста) КК України.

Наразі Вадим Макарюк проходить реабілітацію. 

Переформатування UA:Харків і вечірки Накипіло

Незалежність ЗМІ в Харкові – це болюче питання. Переважна більшість медіа належать або бізнесменам, або політикам, або обом категоріям одночасно. Тим більша цінність видань, що є справді вільними у виборі тем, відповідальними й здатними бути цікавими аудиторії.  

UA:Харків цього року якісно перезапустилося: 

• запрацював сайт

• з’явилися подкасти

• урізноманітнився відеоконтент, зокрема з’явилися кепшен-відео

• оновилася фейсбук сторінка та запустився телеграм-канал.
• контент перестав бути з чиновницьким нальотом.

Це, сподіваймося, виведе регіонального суспільного мовника в топ-10 найпопулярніших медіа Харкова. 

Харківська незалежна медіагрупа Накипіло також перезапустила сайт, а ще проєкт “Медіамісто” – поєднання концерту в арт-клубі та презентацій громадських ініціатив Харкова. Журналісти знайомили гостей вечірок з тими, хто змінює простір міста й України. Таке включення аудиторії в невимушеній обстановці – це завжди ефективно.

Загалом 2019 рік став переломним для малих медіа. Попри виклики, зокрема чотири порушення прав журналістів, зокрема жорстоке побиття оператора, про яке вже згадувалося в блозі, якраз регіональна журналістика встояла, навіть коли національні ЗМІ факапили. Важливо підкреслити, що саме журналістика, а не піарслужби. Зрештою довіра до місцевих медіа – це дуже крихка річ. Тож маємо надію, що наступний рік стане проривним для тих, хто справді у своїй професії. 

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.